В історії кожного народу є імена, які він
свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління
в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу – Тарас Шевченко. Не було і немає в
Україні поета, який був би йому подібний. Творчість Шевченка –
багатогранна, як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних
поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Його творчість
знайшла відгук у серцях людей.
6 березня, напередодні відзначення
205-ї річниці від дня народження Т.Г. Шевченка у стінах Волинської державної
обласної універсальної наукової бібліотеки
імені Олени Пчілки вкотре звучало пророче Шевченкове
слово. Відзначення пам’яті Великого Кобзаря читанням його невмирущої
поезії уже стало гарною традицією для працівників книгозбірні та його
читачів.
Муза
А ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла.
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила.
І колихала, і співала,
І чари діяла... І я...
О чарівниченько моя!
Мені ти всюди помагала.
Мене ти всюди доглядала.
В степу, безлюдному степу,
В далекій неволі,
Ти сіяла, пишалася,
Як квіточка в полі!
Із казарми нечистої
Чистою, святою
Пташечкою вилетіла
І понадо мною
Полинула, заспівала
Ти, золотокрила...
Мов живущою водою
Душу окропила.
І я живу, і надо мною
З своєю Божою красою
Гориш ти, зоренько моя.
Моя порадонько святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. Вночі,
І вдень, і ввечері, і рано
Витай зо мною і учи,
Учи неложними устами
Сказати правду. Поможи
Молитву діяти до краю.
А як умру, моя святая!
Моя ти мамо! Положи
Свого ти сина в домовину,
І хоть єдиную сльозину
В очах безсмертних покажи.
Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки
розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Але, щоб краще зрозуміти його як
нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем,
суспільства ХХІ століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у
його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння.