понеділок, 11 березня 2013 р.

Свято поезії  „Разом читаємо Кобзаря”






Бо пам’ятайте,
що на цій планеті, 
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!
                                        Ліна Костенко „Кобзарю”


В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Вони ввібрали в себе живу душу народу, стали частинкою його життя. Такою постаттю для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко, безсмертна спадщина якого – одна з найбільших вершин людського духу. День народження Великого Кобзаря – вікопомна дата, яку внесено до світового календаря знаменних і пам’ятних дат ЮНЕСКО для відзначення у всьому світі. Історія, на превеликий жаль, не зберегла для нас ніяких історичних документів, проте літературні джерела і народні перекази дають підстави сказати, що  дороги поета пролягали і через нашу квітучу волинську землю. Свої враження від подорожі Волинню Тарас Григорович відтворив у своїх поетичних та прозорих творах а також у художній спадщині.
Напередодні відзначення 199-літнього ювілею видатного письменника, шляхи якого були пов’язані з Волинню, в колективі книгозбірні виник цікавий задум, який вилився у свято поезії „Разом читаємо Кобзаря”. Всі хто долучилися до дійства прочитали поезії з „Кобзаря” прозу, а також російськомовні твори Тараса Григоровича, поезії, присвячені Великому Кобзарю, та переклади його  творчості на польську та німецьку мови. Працівники науково-методичного відділу взяли активну участь в організації проведенні цього свята. Прозвучав твір Т.Шевченка „Плач Ярославни” у виконанні Л.Назарчук – завідавача науково-методичного відділу, уривок з поеми „Гамалія” О.Синиці – методиста науково-методичного відділу, поезію Тараса Григоровича „Доля” та „На роковини Шевченка” Лесі Українки зачитала головний методист цього відділу – О.Кушнерик. Неповторну атмосферу українського національного духу створювали вишиванки, вдягнені в цей день працівниками та гостями книгозбірні. Під час свята експонувалася книжкові виставки на теми: „Тарас Шевченко – художник”, „Образ Тараса Шевченка в художній літературі”.
Життя генія не обривається разом з його земним існуванням – вона продовжується у творчості, звертання до якої є найвищим проявом любові і шани нащадків до особи самого митця. Духовно Кобзар ніколи не розлучався з Волинню. У серці, в пам’яті народній він залишився навічно, глибоке й мудре його слово йде від покоління до покоління. Наш древній волинський край справді має підстави пишатися, що його простори оглядав, черпаючи натхнення, Тарас Шевченко.

Між Ним і Нею –
стільки літ!
Віки між небом і землею.
Солоний слід. Кривавий слід.
І все за Неї, все за Неї!

Вона – Україна, Дніпро.
А ми волочимось стернею,
Неволі несучи тавро.
Коли ж ми, врешті,
                             станем Нею?

Коли одпустимо його
Молитися саму Богу –
І слів його святий вогонь
Освітить кожному дорогу?

Як Агнець Божий – жертва ця, –
Самозакляття, застанова.
Чи зрозуміє до кінця
Її Вкраїна вольна, нова, –

Цю безоглядність, цей порив
До відчаю і до загину?..
Для Неї жив, любив, творив.
Закляв себе.
                   За Україну.

Горик Н. Поміж Богом та Україною / Н. Горик // Горик Н. Вересень /  Н. Горик. – Луцьк, 2007. – С. 126 - 127.

Для нас поезія Кобзаря завжди буде найважливішим духовним скарбом з якого ми черпатимемо свої надії і віру в майбутнє нашого народу. Два століття пролягли між добою Тараса Григоровича Шевченка і нашими днями, але час не віддалить нас від нього, не зменшить потреби в розумінні феномену його особистості, не послабить чарівності та сили Тарасового слова.






 




Немає коментарів:

Дописати коментар