На пошану світлої пам’яті земляка, людини надзвичайного таланту та дарування родина та друзі письменника Василя Гея зібралися в актовій залі Волинської державної обласної універсальної бібліотеки імені Олени Пчілки.
20 квітня минуло 40 днів від тієї миті, коли раптово і несподівано обірвалася життєва дорога відомого поета, громадського діяча, людини надзвичайно творчої вдачі. В цей день в стінах головної книгозбірні області було презентовано останнє прижиттєве видання автора «Коли вертаюся додому». Василь Гей – заслужений діяч культури та мистецтва України – залишиться в пам’яті як невтомний борець за чистоту української мови.
Попередня дата проведення презентації планувалася на 25 березня, однак невблаганні обставини перекреслили задуми митця. Презентація відбулась за сценарним планом, складеним самим автором.
«Коли вертаюся додому» – музичне видання, випущене видавництвом «Надстир’я» 2015 у рамках обласної видавничої програми. До збірки ввійшли поетичні твори покладені на музику Олександром Огородником, Олексієм Онишком, Анатолієм Вольським та іншими композиторами
Ведучими вечора стали актори обласного театру ляльок, заслужені артисти України Лариса Мікоян та Петро Савош. Протягом презентації, вони неодноразово читали поезію та прозу Василя Гея. Зокрема, Петро Савош прочитав прозовий уривок твору «Погашений світильник» та поезію Степана Бабія «Віночок пам’яті». Лариса Мікоян дуже чуттєво продекламувала вірш «Березнева сльоза» Антоніни Листопад.
Директор видавничого центру «Надстир’я» – Світлана Політило розповіла, що її співпраця з Василем Геєм завжди приносила задоволення і позитивні емоції. Світлана Василівна презентувала контрольний примірник, ще одного не опублікованого прозового видання автора «Тенета для Полісся». Вона обіцяла, що воно обов’язково буде видане і скоро потрапить до рук читачів.
Євгенія Назарук, член спілки письменників України, яка неодноразово працювала з Василем Геєм, назвала його своїм наставником та учителем: «Гей – людина, яка не просто жила у слові, це людина яка поріднилась з словом».
З тремтінням в голосі та великою пошаною виступив Олександр Огородник, який був не тільки колегою для Василя Степановича, а й близьким другом. Композитор зізнався, що після цієї гіркої втрати його не покидає відчуття невпевненості і настороженості, і що часто думається: «… а як же без нього…». Заслужений ансамбль пісні і танцю «Колос» виконав пісні «Поклик рідної хати» та «Красою роду цвіте цвіте калина» на слова Василя Гея.
Теплими спогадами про поета поділилася заслужена артистка України Алла Опейда. Співачка згадала, як Василь Степанович запрошував її на презентацію видання «Коли вертаюся додому» і просив виконати пісню «Чого в сльозах калина». На 40-й день закінчення його земного шляху, Алла Опейда виконала бажання автора, а також передала для шанувальників його таланту побажання Василя Степановича: «Я бажаю, щоб у вашому житті калина ніколи не плакала».
Твори Василя Гея написані добірною, яскравою українською мовою, лаконічно, образно, мудро і правдиво. Чимало рядків автор присвятив красі та мелодійності рідної мови. Один з таких віршів під назвою «Рідна мова» прочитав внук поета Іван Вербовецький, учень 5 класу, Боголюбської загальноосвітньої школи.
Презентацію відвідали колеги поета – члени Спілки письменників України. В цей день вони згадували про співпрацю з Василем Степановичем та висловлювали йому невимовну вдячність за підтримку та вічне терпіння. Також було запропоновано створити «Кімнату-музей творчості Василя Гея», аби не дати згаснути свічці пам’яті про цю обдаровану Всевишнім особистість.
Тріо Ківерцівського будинку культури «Журавлина» виконали пісню на слова Василя Гея «Гімн Чебрецю», а народний артист України Василь Чепелюк пісню «Щедрість».
Завершальне слово було надане дружині поета – Мирославі Гей. Вона тремтячим голосом та зі сльозами на очах висловила вдячність всім присутнім. «Людина живе доти, доки про неї живе пам’ять. Я надіюсь, що Василь Степанович, ще надовго залишиться живим в наших серцях своїми віршами та піснями. Адже він сам писав «Це тільки крила у даль відлітають, а душа залишається тут.»
20 квітня минуло 40 днів від тієї миті, коли раптово і несподівано обірвалася життєва дорога відомого поета, громадського діяча, людини надзвичайно творчої вдачі. В цей день в стінах головної книгозбірні області було презентовано останнє прижиттєве видання автора «Коли вертаюся додому». Василь Гей – заслужений діяч культури та мистецтва України – залишиться в пам’яті як невтомний борець за чистоту української мови.
Попередня дата проведення презентації планувалася на 25 березня, однак невблаганні обставини перекреслили задуми митця. Презентація відбулась за сценарним планом, складеним самим автором.
«Коли вертаюся додому» – музичне видання, випущене видавництвом «Надстир’я» 2015 у рамках обласної видавничої програми. До збірки ввійшли поетичні твори покладені на музику Олександром Огородником, Олексієм Онишком, Анатолієм Вольським та іншими композиторами
Ведучими вечора стали актори обласного театру ляльок, заслужені артисти України Лариса Мікоян та Петро Савош. Протягом презентації, вони неодноразово читали поезію та прозу Василя Гея. Зокрема, Петро Савош прочитав прозовий уривок твору «Погашений світильник» та поезію Степана Бабія «Віночок пам’яті». Лариса Мікоян дуже чуттєво продекламувала вірш «Березнева сльоза» Антоніни Листопад.
Директор видавничого центру «Надстир’я» – Світлана Політило розповіла, що її співпраця з Василем Геєм завжди приносила задоволення і позитивні емоції. Світлана Василівна презентувала контрольний примірник, ще одного не опублікованого прозового видання автора «Тенета для Полісся». Вона обіцяла, що воно обов’язково буде видане і скоро потрапить до рук читачів.
Євгенія Назарук, член спілки письменників України, яка неодноразово працювала з Василем Геєм, назвала його своїм наставником та учителем: «Гей – людина, яка не просто жила у слові, це людина яка поріднилась з словом».
З тремтінням в голосі та великою пошаною виступив Олександр Огородник, який був не тільки колегою для Василя Степановича, а й близьким другом. Композитор зізнався, що після цієї гіркої втрати його не покидає відчуття невпевненості і настороженості, і що часто думається: «… а як же без нього…». Заслужений ансамбль пісні і танцю «Колос» виконав пісні «Поклик рідної хати» та «Красою роду цвіте цвіте калина» на слова Василя Гея.
Теплими спогадами про поета поділилася заслужена артистка України Алла Опейда. Співачка згадала, як Василь Степанович запрошував її на презентацію видання «Коли вертаюся додому» і просив виконати пісню «Чого в сльозах калина». На 40-й день закінчення його земного шляху, Алла Опейда виконала бажання автора, а також передала для шанувальників його таланту побажання Василя Степановича: «Я бажаю, щоб у вашому житті калина ніколи не плакала».
Твори Василя Гея написані добірною, яскравою українською мовою, лаконічно, образно, мудро і правдиво. Чимало рядків автор присвятив красі та мелодійності рідної мови. Один з таких віршів під назвою «Рідна мова» прочитав внук поета Іван Вербовецький, учень 5 класу, Боголюбської загальноосвітньої школи.
Презентацію відвідали колеги поета – члени Спілки письменників України. В цей день вони згадували про співпрацю з Василем Степановичем та висловлювали йому невимовну вдячність за підтримку та вічне терпіння. Також було запропоновано створити «Кімнату-музей творчості Василя Гея», аби не дати згаснути свічці пам’яті про цю обдаровану Всевишнім особистість.
Тріо Ківерцівського будинку культури «Журавлина» виконали пісню на слова Василя Гея «Гімн Чебрецю», а народний артист України Василь Чепелюк пісню «Щедрість».
Завершальне слово було надане дружині поета – Мирославі Гей. Вона тремтячим голосом та зі сльозами на очах висловила вдячність всім присутнім. «Людина живе доти, доки про неї живе пам’ять. Я надіюсь, що Василь Степанович, ще надовго залишиться живим в наших серцях своїми віршами та піснями. Адже він сам писав «Це тільки крила у даль відлітають, а душа залишається тут.»
Немає коментарів:
Дописати коментар